Вы здесь: Главная > Новости > "Поговори зі мною, Джо": Що пишуть іноЗМІ про розмову Байдена з Путіним

"Поговори зі мною, Джо": Що пишуть іноЗМІ про розмову Байдена з Путіним

"Поговори зі мною, Джо": Що пишуть іноЗМІ про розмову Байдена з Путіним

Зовнішньополітичний тест для Байдена, доля України та сценарії розвитку подій

У вівторок увечері за Київським часом світ, а особливо Україна, пильно спостерігали за черговою міжнародною дипломатичною подією найвищого рівня – віртуальною зустріччю очільника США Джо Байдена та президента РФ Володимира Путіна. Перемовини двох лідерів відбувалися на фоні масштабного скупчення російських військ біля українського кордону та чергової інформаційної хвилі про можливе вторгнення агресора в Україну.

Тож чим стали ці перемовини для Байдена та Путіна, яким виявилося досягнення «приватної дипломатії» США та що чекає на Україну? Укрінформ зібрав меседжі, які іноземні ЗМІ побачили після телефонної розмови президентів США та Росії.

П’ЯТЬ ВИСНОВКІВ ІЗ РОЗМОВИ БАЙДЕНА ТА ПУТІНА

На думку аналітиків американського видання , учорашня розмова американського та російського лідерів дає змогу зробити п’ять висновків, зокрема, про те, що доля України все ще знаходиться у підвішеному стані, а газопровід «Північний потік-2» опинився перед новою загрозою.

Фото: Getty Images
Фото: Getty Images

Як зазначили у NYT, учорашня відеоконференція, яка наразі стала для Джо Байдена «одним із найбільших зовнішньополітичних тестів його президентства», не вирішила кризу на українському кордоні й не показала суттєвий прогрес у цьому напрямі ні від Білого Дому, ні від Кремля. Тобто перший висновок – доля України все ще у підвішеному стані.

Другою тезою після розмови світових лідерів, на думку редакції видання, є те, що «Путін стоїть твердо» і він не був «примирливим», хоча американські урядовці, які коментували результати переговорів, заперечили риторику Кремля про те, що Байден нібито погодився обговорювати з Путіним його вимоги.

Наступним висновком видання стало те, що «головний трубопровід із Росії до Німеччини постав перед новими ризиками».

Так, у NYT зазначають, що «Північний потік-2» опинився під загрозою, адже, як стало відомо під час виступу Вікторії Нуланд у Сенаті у вівторок, США пообіцяли Росії зупинити цей газопровід, якщо Путін нападе на Україну. Це свідчить про досягнення «приватної дипломатії США», які «виграли таке зобов’язання в Німеччини, що постраждає фінансово, якщо газопровід буде зупинено чи закрито».

ВікторіяНуланд
Вікторія Нуланд

Журналісти видання також зробили висновки, що президенту Байдену «потрібні його союзники» та що у стосунках американського та російського лідерів «наявно мало свідчень особистої ворожнечі».

НАСЛІДКИ ДВОХГОДИННОЇ РОЗМОВИ БАЙДЕНА ТА ПУТІНА БУДУТЬ НЕЯСНИМИ ЩЕ ПРОТЯГОМ КІЛЬКОХ МІСЯЦІВ

У виданні Bloomberg вважають, що після відеоперемовин американського та російського лідерів знадобляться ще кілька місяців, щоб зрозуміти, чи вдалося обом сторонам розрядити кризу навколо українського питання.

Про це йдеться в статті «Байдену доводиться здогадуватися про кінцеву мету Путіна щодо України». 

Фредерік Каган
Фредерік Каган

«Байден не погодився з вимогами щодо «червоних ліній» Путіна. І Путін не пообіцяв відвести 175 тисяч військових, яких він зібрав уздовж українського кордону. Це підкреслює, що американські посадовці, здається, не отримали нової ясності щодо фундаментального питання, яке лежить в основі цього крайнього протистояння з Росією – чи має намір Путін вторгнутися в Україну вдруге після захоплення Криму в 2014 році», – зазначили у виданні.

Іншими словами, пише Bloomberg із посиланням на керівника проєкту «Критичні загрози» в Американському інституті підприємництва Фредеріка Кагана, в короткостроковій перспективі «дзвінок у вівторок виявився черговою перемогою російського лідера, який уже зробив своєю фішкою змушувати Америку здогадуватися про його наміри».

«Кожного разу, коли Путін спричиняє кризу і президент США звертається до нього, це наближує мету Путіна щодо відновлення Росії як держави, з якою слід рахуватися», – резюмує Каган.

ЩО ЧЕКАЄ НА УКРАЇНУ?

Чи сприяла відеозустріч між президентами Росії та США новому дипломатичному взаєморозумінню між країнами, або все ж таки лишила загрозу нападу Москви на Україну дуже актуальною?

Джонатан Маркус
Джонатан Маркус

Відповіді на ці запитання у статті на ВВС намагався дати професор Джонатан Маркус із Інституту стратегії та безпеки в Ексетерському університеті, що у Великій Британії. 

На його думку, лише одна розмова не завершить цю кризу.

«Тепер усе залежить від того, що пан Путін візьме з цієї дискусії та які сигнали він отримає й надішле найближчими днями, а можливо, й тижнями», – зазначив Маркус.

Британський аналітик розглядає три варіанти можливих результатів цих перемовин між світовими лідерами.

Першим і найменш вірогідним сценарієм розвитку подій після відеодзвінка американського та російського президентів є те, що Путін відступить та відведе війська від українського кордону. Хоча, безперечно, російський лідер повинен «взяти до уваги очевидне відчуття трансатлантичної єдності та загрозу економічних санкцій».

Наступним результатом переговорів між президентами, на думку дописувача ВВС, може стати дипломатичне рішення між державами, яке, водночас, «все-одно не вирішить фундаментальних проблем Росії стосовно уряду в Києві та загального напрямку руху України».

Все ж, як пише аналітик, варіант військового вторгнення Росії до України є вірогідним – від масштабного вторгнення до значного заходу на східну частину української території, аби «змусити Київ переглянути свою позицію».

ЧОГО ДОМАГАЄТЬСЯ ПУТІН СВОЇМ СЦЕНАРІЄМ ПОГРОЗ?

У день відеосаміту Байдена та Путіна провідна австрійська газета Die Presse опублікувала статтю із заголовком "Чого Путін хоче добитися своїм сценарієм погроз?". 

Інна Гартвіч
Інна Гартвіч

У ній кореспондентка Інна Гартвіч звертає увагу на те, що завоювання поваги з допомогою страху є глибоко вкоріненим у свідомості та поведінці багатьох росіян. Поводити себе загрозливо, щоб завоювати повагу і не вважатися слабаком – це те, чому змалку вчилися діти в радянські часи. У сучасній Росії "поширення страху" і використання погроз стало політичним засобом. Саме у такому ракурсі австрійська журналістка оцінює масове нагромадження Росією військових сил біля України. За її словами, Захід активно реагує на таку загрозу військового вторгнення, і це те, чого хоче Путін, який малює подальші "червоні лінії" – як от неприєднання України до НАТО.

"Проблема в тому, що бажання таких гарантій не може бути задоволене. Це знають і росіяни. Насправді. Але Москві все ще важко попрощатися з мисленням часів "холодної війни": Кремль продовжує ділити світ на певні сфери впливу і постійно відкидає можливість того, що країни Центрально-Східної та Східної Європи можуть самостійно приймати рішення, у якому напрямі вони хочуть розвиватися", йдеться у статті.

При цьому, як зазначає авторка, проблема полягає і в тому, що в баченні Кремля України як такої не існує, і Москва вбачає у Вашингтоні керівника рішень, що приймаються у Києві. Зосереджуючи війська біля України, як це вже було весною цього року, Москва шукає переговорів із "винуватцями" – Сполученими Штатами Америки.

"Москва бореться за увагу всього світу і хоче бути рівною Америці. Масова передислокація російських військ виглядає майже як безпорадний крик: "Поговори зі мною, Джо", – зазначається у матеріалі.

Загалом, в австрійській пресі після відеосаміту президентів США та РФ значна більшість заголовків стосувалися меседжу про те, що Байден пригрозив Путіну у пов’язаному з Україною конфлікті, а також що США та союзники застосують потужні економічні й інші інструменти у разі військової ескалації з боку Росії.

Крістіан Вайсфлог
Крістіан Вайсфлог

Статтю із заголовком "Україна: Байден пригрозив Путіну жорсткими заходами" опублікувала після відеосаміту і впливова швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung. У ній базований у Вашингтоні журналіст Крістіан Вайсфлог вказує на те, що хоча Україна й знаходиться далеко від кордонів США, для американського президента під час розмови з Путіним було "багато чого поставлено на карту". Це спричинено тим, що після поспішного виходу з Афганістану зовнішньополітичні навички Джо Байдена, який позиціонував себе поборником міцного трансатлантичного альянсу та захисником демократії у світі, поставлено під сумнів. І тому американському лідеру наразі важливо "досягти успіху у випадку з Україною" та продемонструвати, наскільки насправді важливим для нього є захист свободи.

Журналіст указує на те, що Вашингтон відкидає вимогу Путіна про юридичні зобов’язання, які виключають вступ України в НАТО, і заявляє, що двері Альянсу відкриті для всіх. Як зазначається у статті, "Байден, схоже, все ще вірить, що зможе переконати Путіна у своїй логіці за допомогою вагомих аргументів".

"Однак право України на самовизначення не має місця у світогляді очільника Кремля. Путін неодноразово давав це зрозуміти. Таким чином, у цьому конфлікті Байден повинен бути в змозі створити проти Москви якомога більш переконливу та стримуючу загрозу", – йдеться у статті.

Поки що американський президент, схоже, "розраховує переважно на жорсткіші та узгодженіші економічні санкції". Між тим, як додає К. Вайсфлог, Байдену доведеться "добре подумати – що він готовий зробити, якщо, як і раніше, Путіна не вдасться стримати лише за допомогою економічних санкцій".

Маркус Акерет
Маркус Акерет

Свої думки щодо відеосаміту Байдена та Путіна опублікував у швейцарській Neue Zürcher Zeitung й інший журналіст, базований у Москві кореспондент Маркус Акерет. На його переконання, перемовини президентів США та РФ не призвели до конкретних результатів і дали лише невеликий передих – "вирішальне ж щодо конфлікту в Україні залишається попереду".

"Путін, схоже, відчуває, що у нього закінчується час для вирішення конфлікту з Україною. Настає час діяти. Якщо після розмови з Байденом уявлення про те, що робить Київ, не зміниться, воєнний варіант – хоч як би він виглядав – точно не відкидається. У цьому сенсі відеосаміт може стати лише прелюдією до наступної фази напруженості", – йдеться у статті.

ЧОРТ ЗАВЖДИ КРИЄТЬСЯ В ДЕТАЛЯХ”

Як пише польське видання Rzeczpospolita, на поступки Путіна у переговорах з Байденом ніхто не розраховував. Натомість після переговорів ще більше видно, що Кремль готовий до подальшої агресії проти України і послаблення НАТО. Видання зазначає, що переговори вів Байден, обмежений різними демократичними процедурами і відповідальністю перед своїм електоратом, і Путін, який нічим не обмежений, а створення конфліктів є його методом з відновлення імперії. Як підкреслюється, якщо США дійсно б ввели в дію заявлений пакет санкцій за подальшу російську агресію проти України, то це означало б “відчутну політичну й економічну ізоляцію” Росії.

Фото: kremlin.ru
Фото: kremlin.ru

Видання пише, що анонсування з боку США підтримки Україні та східним союзникам по НАТО було би “вагомим політичним сигналом”, але не мало б “вирішального військового значення”, беручи до уваги значну концентрацію військ РФ біля кордонів України. Утім, як наголошує польська газета, для Заходу “це і так багато”. Тим не менше, на переконання Rzeczpospolita, “чорт завжди криється в деталях”, а тому занепокоєння викликає рішення США після переговорів Байдена та Путіна про відмову від санкцій проти Nord Stream 2. Утім, видання припускає з оптимізмом, що це жест у бік не Росії, а Німеччини.

“Це жест, який має дати Німеччині шанс, аби вона сама вирішила приєднатися до блокування трубопроводу, який фінансуватиме імперську політику Кремля, у випадку, якщо станеться російська агресія проти України”, – констатує польський часопис.

ШИРОКОМАСШТАБНА ВІЙНА ЗА УЧАСТІ РОСІЇ НИНІ МАЛОЙМОВІРНА

Турецьке видання Milliyet вказує, що переговори Байдена та Путіна відбувалися у той самий час, коли російська військова техніка продовжувала масово рухатися до кордонів з Україною, що додавало напруги, але, очевидно, не особливо вплинуло на результат переговорів та позиції США.

Мітат Челікпала
Мітат Челікпала

Експерт у сфері міжнародних відносин, професор Мітат Челікпала у коментарі виданню Cumhuriyet також висловив думку, що Росія посилила напруженість показово. Її мета – зупинити США і «приструнити» Україну, але широкомасштабна війна за участю Росії нині малоймовірна. «Це напруження триватиме, але я не думаю, що буде повномасштабна війна», – сказав він. Однією з причин цього, на його думку, є посилення присутності сил НАТО на лінії Болгарія-Румунія та подальше її нарощування, а також загроза міжнародного тиску, зокрема санкцій, у разі військового вторгнення РФ в Україну.

Посередництво Туреччини для розв’язання конфлікту професор Челікпала вважає малоймовірним. За його словами, в очах Росії Туреччина не є глобальним актором, який може бути посередником, а прийняти пропозицію означатиме піти на поступки. Це можливо, але лише в тому разі, якщо в Москві це вважатимуть за потрібне та вигідне. Експерт відзначає, що Туреччина тісно взаємодіє і з Україною, і з Росією, та Анкарі слід і надалі діяти збалансовано, особливо з огляду на те, що вона є членом НАТО та підписантом документів, які визначають стратегії Альянсу, у тому числі в протидії РФ. Натомість нинішні загрозливі дії Москви – не що інше, як спроби запобігти вступу України до НАТО, підсумовує він.

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS

Оставить отзыв

Вы должны войти чтобы оставить комментарий.